Парниковий ефект характеризується. Можливі наслідки від парникового ефекту

Механізм парникового ефекту ось у чому. Сонячні промені, досягаючи Землі, поглинаються поверхнею ґрунту, рослинністю, водною поверхнею та ін. Нагріті поверхні віддають теплову енергію знову в атмосферу, але вже у вигляді довгохвильового випромінювання.

Атмосферні гази (кисень, азот, аргон) не поглинають теплове випромінювання із земної поверхні, а розсіюють його. Проте в результаті спалювання горючих копалин та інших виробничих процесів в атмосфері накопичуються: вуглекислий газ, чадний газ, різні вуглеводні (метан, етан, пропан та ін), які не розсіюють, а поглинають теплове випромінювання, що йде від Землі. Екран, що виникає таким чином, і призводить до появи парникового ефекту — глобального потепління.

Крім парникового ефекту наявність зазначених газів зумовлює утворення так званого фотохімічного смогу.При цьому внаслідок фотохімічних реакцій вуглеводні утворюють дуже токсичні продукти – альдегіди та кетони.

Глобальне потеплінняодна із найбільш значних наслідків антропогенного забруднення біосфери. Воно проявляється як у зміні клімату, так і біоти: продукційного процесу в екосистемах, зсуву меж рослинних формацій, зміни врожайності сільськогосподарських культур. Особливо сильні зміни можуть торкнутися високих та середніх широт. За прогнозами, саме тут найбільш помітно підвищиться температура атмосфери. Природа цих регіонів особливо сприйнятлива до різних впливів і повільно відновлюється.

Внаслідок потепління зона тайги зрушить на північ приблизно на 100-200 км. Підйом рівня океану за рахунок потепління (танення льодів та льодовиків) може становити до 0,2 м, що призведе до затоплення усть великих, особливо сибірських річок.

На черговій конференції країн — учасниць Конвенції щодо запобігання кліматичних змін, що проходила в Римі в 1996 р., було підтверджено необхідність скоординованих міжнародних дій для вирішення цієї проблеми. Відповідно до Конвенції індустріально розвинені країни та країни з перехідною економікою взяли він зобов'язання стабілізувати виробництво парникових газів. Країни, що входять до Європейського Союзу, включили до своїх національних програм положення про скорочення викидів вуглекислого газу на 20% до 2005 року.

У 1997 р. було підписано Кіотське (Японія) угоду, за якою розвинені країни зобов'язалися до 2000 стабілізувати викиди парникових газів на рівні 1990 р.

Однак після цього викиди парникових газів навіть зросли. Цьому сприяв вихід США з Кіотської угоди 2001 р. Тим самим реалізація цієї угоди була поставлена ​​під загрозу зриву, оскільки порушувалася квота, необхідна для набрання чинності цією угодою.

У Росії, у зв'язку із загальним падінням виробництва, викид парникових газів у 2000 р. становив 80% від рівня 1990 р. Тому Росія у 2004 р. ратифікувала Кіотську угоду, надавши їй юридичного статусу. Зараз (2012 р.) ця угода діє, до неї приєднуються й інші держави (наприклад, Австралія), але все ж таки рішення Кіотської угоди залишаються невиконаними. Проте боротьба за виконання Кіотської угоди продовжується.

Одним із найвідоміших борців із глобальним потеплінням клімату є колишній віце-президент США А. Гор. Після поразки на президентських виборах 2000 року він присвячує себе бою із глобальним потеплінням. «Рятуйте світ, поки не пізно!» - Ось його гасло. Озброєний набором слайдів він об'їздив увесь світ, роз'яснюючи наукову та політичну сторони глобального потепління, можливі серйозні наслідки у найближчому майбутньому, якщо не обмежити зростання викиду в атмосферу вуглекислого газу, спричиненого діяльністю людини.

А. Гор написав широко відому книгу «Незручна правда. Глобальне потепління як зупинити планетарну катастрофу».У ній він впевнено і справедливо пише: «Іноді здається, що наша кліматична криза протікає повільно, але насправді вона відбувається дуже швидко, ставши воістину планетарною небезпекою. І для перемоги над загрозою ми спочатку маємо визнати факт її існування. Чому наші лідери, як нам здається, не чують таких гучних попереджень про небезпеку? Вони чинять опір правді, бо в момент визнання опиняться перед своїм моральним обов'язком — діяти. Просто набагато зручніше ігнорувати попередження про небезпеку? Можливо, але незручна правда не зникає лише тому, що вона не помічена.

У 2006 році за книгу він був нагороджений американською літературною премією. За книгою було створено документальний фільм « Незручна правда»з А. Гором у головній ролі. Фільм у 2007 р. отримав Оскар та потрапив у рубрику «Це має знати кожен». У тому ж році А. Гору (разом із групою експертів МГЕЗК) було присуджено Нобелівську премію миру за роботу із захисту навколишнього середовища та дослідження з проблем зміни клімату.

В даний час А.Гор також активно продовжує боротьбу з глобальним потеплінням, будучи позаштатним консультантом Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК), створеною Всесвітньою метеорологічною організацією (ВМО) та Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП).

Глобальне потепління та парниковий ефект

Ще в 1827 р. французький фізик Ж. Фур'є припустив, що атмосфера Землі виконує функцію скла у теплиці: повітря пропускає сонячне тепло, але не дає йому випаруватися назад у космос. І він мав рацію. Цей ефект досягається завдяки деяким атмосферним газам, наприклад водяним випаровуванням та вуглекислому газу. Вони пропускають видиме і «ближнє» інфрачервоне світло, що випромінюється Сонцем, але поглинають «далеке» інфрачервоне випромінювання, що утворюється при нагріванні земної поверхні сонячними променями і має нижчу частоту (рис. 12).

У 1909 р. шведський хімік С. Арреніус вперше наголосив на величезній ролі вуглекислого газу як регулятора температури приповерхневих шарів повітря. Вуглекислота вільно пропускає сонячні промені до земної поверхні, але поглинає більшу частину теплового випромінювання Землі. Це своєрідний колосальний екран, що перешкоджає охолодженню нашої планети.

Температура Землі неухильно підвищується, збільшившись за XX ст. на 0,6 °С. У 1969 р. вона становила 13,99 °С, у 2000 р. - 14,43 °С. Отже, середня температура Землі нині становить близько 15 °З. При цій температурі поверхня планети та атмосфера перебувають у тепловій рівновазі. Нагріваючись енергією Сонця та інфрачервоним випромінюванням атмосфери, поверхня Землі повертає в атмосферу в середньому еквівалентну кількість енергії. Це енергія випаровування, конвекції, теплопровідності та інфрачервоного випромінювання.

Мал. 12. Схематичне зображення парникового ефекту, зумовленого присутністю вуглекислого газу атмосфері

Останнім часом діяльність людини привносить дисбаланс у співвідношення енергії, що поглинається і виділяється. До втручання людини у глобальні процеси на планеті зміни, що відбуваються на її поверхні та в атмосфері, були пов'язані із вмістом у природі газів, які з легкої руки вчених були названі «парниковими». До таких газів відносяться діоксид вуглецю, метан, оксид азоту та водяна пара (рис. 13). Наразі до них додалися антропогенні хлорфторвуглеці (ХФУ). Без газового «ковдри», що огортає Землю, температура на її поверхні була б на 30-40 градусів нижчою. Існування живих організмів у разі було б дуже проблематичним.

Парникові гази тимчасово утримують тепло у нашій атмосфері, завдяки чому створюється так званий парниковий ефект. Внаслідок техногенної діяльності людини деякі парникові гази збільшують частку своєї участі у загальному балансі атмосфери. Це стосується насамперед вуглекислого газу, вміст якого з десятиліття до десятиліття неухильно зростає. Вуглекислий газ створює 50% парникового ефекту, частку ХФУ припадає 15-20%, метану — 18%.

Мал. 13. Частка вмісту антропогенних газів у атмосфері при парниковому ефекті азоту 6 %

У першій половині XX ст. вміст вуглекислого газу атмосфері оцінювалося в 0,03 %. У 1956 р. у межах першого Міжнародного геофізичного року вчені провели спеціальні дослідження. Наведена цифра була уточнена і становила 0,028%. У 1985 р. вимірювання було проведено знову, і виявилося, що кількість вуглекислого газу в атмосфері зросла до 0,034%. Таким чином, збільшення вмісту в атмосфері вуглекислого газу є доведеним фактом.

За останні 200 років у результаті антропогенної діяльності вміст оксиду вуглецю в атмосфері зріс на 25%. Пов'язано це, з одного боку, з інтенсивним спалюванням викопного палива: газу, нафти, сланців, вугілля та ін., а з іншого — із щорічним зменшенням площ лісів, які є основними поглиначами вуглекислого газу. До того ж, розвиток таких галузей сільського господарства, як рисівництво та тваринництво, а також зростання площ міських звалищ призводять до збільшення виділення метану, оксиду азоту та деяких інших газів.

Другим за значенням "парниковим" газом є метан. Його вміст у атмосфері щорічно збільшується на I %. Найбільш значущі постачальники метану - звалища, велика рогата худоба, рисові поля. Запаси газу на звалищах великих міст можна як невеликі газові родовища. Що стосується рисових полів, то, як з'ясувалося, незважаючи на великий вихід метану, в атмосферу його надходить відносно мало, оскільки більшість розщеплюється бактеріями, пов'язаними з кореневою системою рису. Так що на надходження метану в атмосферу рисові сільськогосподарські екосистеми мають загалом помірний вплив.

Сьогодні вже не залишається сумнівів, що тенденція до використання переважно викопного палива неминуче веде до глобальної катастрофічної зміни клімату. За нинішніх темпів використання вугілля та нафти в найближчі 50 років прогнозується підвищення середньорічної температури на планеті в межах від 1,5 °С (біля екватора) до 5 °С (у високих широтах).

Підвищення температури внаслідок парникового ефекту загрожує небувалими екологічними, економічними та соціальними наслідками. Рівень води в океанах може піднятися на 1-2 м за рахунок морської води та танення полярних льодів. (Внаслідок парникового ефекту рівень Світового океану в XX ст вже піднявся на 10-20 см.) Встановлено, що підвищення рівня моря на 1 мм призводить до відступу берегової лінії на 1,5 м.

Якщо рівень моря підніметься приблизно на I м (а це найгірший сценарій), то до 2100 р. під водою опиняться близько 1% території Єгипту, 6% території Нідерландів, 17,5% території Бангладеш та 80% атола Маджуро, що входить до складу Маршал. - лових островів. Це стане початком трагедії для 46 млн. людей. За найпесимістичнішими прогнозами, підвищення рівня Світового океану у ХХІ ст. може спричинити зникнення з карти світу таких країн, як Голландія, Пакистан та Ізраїль, затоплення більшої частини Японії та деяких інших острівних держав. Під воду можуть піти Санкт-Петербург, Нью-Йорк та Вашинггон. У той час як одні ділянки суші ризикують опинитися на дні моря, інші страждатимуть від найжорстокішої посухи. Зникнення загрожує Азовському та Аральському морям та багатьом річкам. Збільшиться площа пустель.

Групою шведських кліматологів встановлено, що з 1978 по 1995 р. площа плавучих льодів у Північному Льодовитому океані скоротилася приблизно 610 тис. км 2 , тобто. на 5,7%. Одночасно з'ясувалося, що через протоку Фрам, що відокремлює архіпелаг Свальбард (Шпіцберген) від Гренландії, щорічно із середньою швидкістю близько 15 см/с у відкриту Атлантику виноситься до 2600 км 3 плавучого льоду (що приблизно в 15-20 разів більше стоку такої річки Конго).

У липні 2002 р. з маленької острівної держави Тувалу, розташованої на дев'яти атолах у південній частині Тихого океану (26 км 2 , 11,5 тис. жителів), пролунав заклик про допомогу. Тувалу повільно, але вірно йде під воду — найвища точка в державі височіє над рівнем океану всього на 5 м. На початку 2004 р. електронні засоби масової інформації поширили заяву про те, що очікувані високі припливні хвилі, пов'язані з молодим чоловіком, можуть на деяке час підняти рівень моря у цьому районі більш як на 3 м, що зумовлено підвищенням рівня океану внаслідок глобального потепління. Якщо ця тенденція збережеться, крихітна держава буде змита з Землі. Уряд Тувалу вживає заходів щодо переселення громадян до сусідньої держави Ніуе.

Підвищення температури спричинить зниження вологості ґрунту у багатьох регіонах Землі. Посухи та тайфуни стануть звичним явищем. Льодовий покрив Арктики скоротиться на 15%. У столітті в Північній півкулі льодове покриття річок і озер триматиметься на 2 тижні менше, ніж у XX ст. Розтануть льоди в горах Південної Америки, Африки, Китаю та Тибету.

Глобальне потепління позначиться на стані лісів планети. Лісова рослинність, як відомо, може існувати у дуже вузьких межах температури та вологості. Більшість її може загинути, складна екологічна система опиниться на стадії руйнування, а це спричинить катастрофічне зменшення генетичного розмаїття рослин. Внаслідок всесвітнього потепління на Землі вже у другій половині XXI ст. може зникнути від чверті до половини видів сухопутної флори та фауни. Навіть за максимально сприятливих умов до середини століття безпосередня загроза вимирання нависне майже над 10% видів сухопутних тварин та рослин.

Дослідження показали: щоб уникнути глобальної катастрофи необхідно зменшити викиди вуглецю в атмосферу до 2 млрд т на рік (одна третина нинішнього обсягу). Враховуючи природний приріст населення, до 2030-2050 років. на душу населення має викидатися не більше 1/8 обсягу вуглецю, що припадає сьогодні в середньому на одного жителя Європи.

Парникові гази

Парникові гази - гази, які, ймовірно, викликають глобальний парниковий ефект.

Основними парниковими газами, в порядку їх оцінюваного впливу на тепловий баланс Землі, є водяна пара, вуглекислий газ, метан, озон, галовуглеці та оксид азоту.

Водяна пара

Водяна пара - основний природний парниковий газ, відповідальний більш ніж за 60% ефекту. Пряма антропогенна дія на це джерело незначна. У той же час, збільшення температури Землі, спричинене іншими факторами, збільшує випаровування та загальну концентрацію водяної пари в атмосфері за практично постійної відносної вологості, що, у свою чергу, підвищує парниковий ефект. Таким чином, виникає деякий позитивний зворотний зв'язок.

Метан

Гігантський викид метану, що скупчився під морським дном, 55 мільйонів років тому розігрів Землю на 7 градусів за Цельсієм.

Те саме може статися і зараз - це припущення підтвердили дослідники з HАСА. Використовуючи комп'ютерні симуляції стародавнього клімату, вони намагалися краще зрозуміти роль метану у зміні. Зараз більшість досліджень парникового ефекту фокусується на ролі вуглекислого газу в цьому ефекті, хоча потенціал метану з утримання тепла в атмосфері перевищує здатність вуглекислого газу в 20 разів.

Різноманітні побутові прилади, що працюють на газі, вносять свою частку у збільшення вмісту метану в атмосфері

За останні 200 років вміст метану в атмосфері збільшився більш ніж у 2 рази завдяки розкладанню органічних останків у болотах та сирих низинах, а також витоків із створених людиною об'єктів: газових трубопроводів, вугледобувних шахт, внаслідок збільшення іригації та виділення газів худобою. Але існує ще одне джерело метану - органічні залишки, що розкладаються в океанічних відкладах, що збереглися в замерзлому вигляді під морським дном.

Зазвичай низькі температури і високий тиск утримують метан під океаном у стабільному стані, однак так не завжди. У періоди глобального потепління, як, наприклад, термічний максимум пізнього палеоцену, що мав місце 55 мільйонів років тому і триває 100 тисяч років, рух літосферних плит, зокрема, індійського субконтиненту, призвело до падіння тиску на морському дні і могло спричинити великий викид метану. Коли атмосфера та океан почали нагріватися, викиди метану могли збільшитися. Деякі вчені вважають, що нинішнє глобальне потепління може призвести до розвитку подій за цим сценарієм - якщо океан суттєво прогріється.

Коли метан потрапляє в атмосферу, він вступає в реакцію з молекулами кисню та водню, внаслідок чого виникають вуглекислий газ та водяна пара, кожен з яких здатний викликати парниковий ефект. За раніше зробленими прогнозами, весь викинутий метан перетвориться на вуглекислий газ і воду приблизно через 10 років. Якщо це так, збільшення концентрації вуглекислого газу стане основною причиною нагрівання планети. Однак спроби підтвердити міркування посиланнями на минуле не мали успіху - слідів збільшення концентрації вуглекислого газу 55 мільйонів років тому не виявлено.

Використані в новому дослідженні моделі показали, що при різкому зростанні рівня метану в атмосфері вміст в ній кисню і водню, що реагують з метаном, знижується (аж до припинення реакції), а решта метану зберігається в повітрі сотні років, сам по собі стаючи причиною глобального потепління. А цих сотень років цілком достатньо, щоб розігріти атмосферу, розтопити кригу в океанах та змінити всю кліматичну систему.

Основними антропогенними джерелами метану є травна ферментація у худоби, рисівництво, горіння біомаси (зокрема зведення лісів). Як показали недавні дослідження, швидке зростання концентрації метану в атмосфері відбувалося в першому тисячолітті нашої ери (імовірно в результаті розширення сільгоспвиробництва та скотарства та випалювання лісів). У період з 1000 по 1700 роки концентрація метану впала на 40%, але знову почала зростати в останні століття (імовірно в результаті збільшення орних земель і пасовищ та випалювання лісів, використання деревини для опалення, збільшення поголів'я худоби, кількості нечистот, вирощування рису) . Деякий внесок у надходження метану дають витоку при розробці родовищ кам'яного вугілля та природного газу, а також емісія метану у складі біогазу, що утворюється на полігонах поховання відходів.

Вуглекислий газ

Джерелами вуглекислого газу атмосфері Землі є вулканічні викиди, життєдіяльність організмів, діяльність людини. Антропогенними джерелами є спалювання викопного палива, спалювання біомаси (зокрема зведення лісів), деякі промислові процеси (наприклад виробництво цементу). Основними споживачами вуглекислого газу рослини. У нормі біоценоз поглинає приблизно стільки ж вуглекислого газу, скільки виробляє (в т. ч. за рахунок гниття біомаси).

Вплив діоксиду вуглецю на інтенсивність парникового ефекту.

Багато що ще має бути вивчене про кругообіг вуглецю та роль Світового океану як величезного сховища вуглекислого газу. Як було сказано вище, людство щороку додає 7 мільярдів тонн вуглецю у формі СО 2 до наявних 750 мільярдів тонн. Але лише близько половини наших викидів – 3 мільярди тонн – залишаються у повітрі. Це можна пояснити тим, більшість СО 2 використовується земними і морськими рослинами, ховається в морських осадових породах, поглинається морської водою чи інакше абсорбується. З цієї великої частини СО 2 (близько 4 мільярдів тонн) океаном поглинається близько двох мільярдів тонн атмосферного діоксиду вуглецю щороку.

Все це збільшує кількість невідповідних питань: Як саме морська вода взаємодіє з атмосферним повітрям, поглинаючи СО2? Скільки ще вуглецю можуть поглинути моря, і який рівень глобального потепління може вплинути на їхню ємність? Яка здатність океанів поглинати та зберігати тепло, затримане зміною клімату?

Роль хмар і суспензованих частинок повітряних потоках, званих аерозолями непросто врахувати при побудові кліматичної моделі. Хмари затіняють земну поверхню, приводячи до похолодання, але залежно від їхньої висоти, щільності та інших умов, вони можуть затримувати тепло, відбите від земної поверхні, підвищуючи інтенсивність парникового ефекту. Дія аерозолів також цікава. Деякі з них змінюють водяну пару, конденсуючи її в маленькі крапельки, що утворюють хмари. Ці хмари дуже щільні та затіняють поверхню Землі тижнями. Тобто вони блокують сонячне світло, доки не випадуть з опадами.

Комбінований ефект може бути величезний: виверження вулкана Пінатуба в 1991 році у Філіппінах викинуло в стратосферу колосальний обсяг сульфатів, що стало причиною всесвітнього зниження температури, яке тривало два роки.

Таким чином, наші власні забруднення, спричинені, головним чином, спалюванням сірковмісного вугілля та масел, можуть тимчасово згладити ефект глобального потепління. Фахівці оцінюють, що протягом ХХ століття аерозолі знизили обсяг потепління на 20%. Загалом температура піднімалася з 1940-х, але з 1970 року знизилася. Ефект аерозолів може допомогти пояснити аномальне похолодання у середині минулого століття.

2006 року викиди вуглекислого газу в атмосферу склали 24 мільярди тонн. Дуже активна група дослідників заперечує думку, що однією з причин глобального потепління є діяльність людини. На її думку, головне полягає в природних процесах зміни клімату та підвищення сонячної активності. Але, за словами Клауса Хассельмана, керівника Німецького кліматологічного центру в Гамбурзі, лише 5% можна пояснити природними причинами, а решта 95% – це техногенний фактор, спричинений діяльністю людини.

Деякі вчені також не пов'язують збільшення об'єму 2 з підвищенням температури. За словами скептиків, якщо звинувачувати у підвищенні температури збільшення викидів СО 2 , то температура мала піднятися протягом повоєнного економічного буму, коли викопне паливо спалювалося у величезних кількостях. Однак Джеррі Мелмен, директор Геофізичної лабораторії динаміки рідин, обчислив, що збільшення використання вугілля та олій швидко збільшило вміст сірки в атмосфері, викликаючи похолодання. Після 1970 року термічний ефект довгого життєвого циклу СО 2 і метану придушив аерозолі, що швидко розпадаються, викликаючи підвищення температури. Таким чином, можна зробити висновок, що вплив діоксиду вуглецю на інтенсивність парникового ефекту величезний і незаперечний.

Однак парниковий ефект, що збільшується, може не бути катастрофічним. Насправді, високі температури можуть вітатись там, де вони досить рідкісні. З 1900 найбільше потепління спостерігається від 40 до 70 0 північної широти, включаючи Росію, Європу, північну частину США, де перш за все починалися промислові викиди парникових газів. Більшість потепління належить до нічного часу, передусім, через збільшення хмарного покриву, який затримував вихідне тепло. Як наслідок, посівний сезон збільшився на тиждень.

Більше того, парниковий ефект може бути гарною новиною для деяких фермерів. Висока концентрація 2 може мати позитивний ефект на рослини, так як рослини використовують вуглекислий газ в процесі фотосинтезу, перетворюючи його в живу тканину. Отже, більше рослин означає більше поглинання 2 з атмосфери, уповільнюючи глобальне потепління.

Це було досліджено американськими фахівцями. Вони вирішили створити модель світу з подвійним вмістом СО2 у повітрі. Для цього вони використали чотирнадцятирічний сосновий ліс у Північній Каліфорнії. Газ нагнітається через трубки, встановлені серед дерев. Фотосинтез збільшився на 50-60%. Але ефект незабаром став зворотним. Дерева, що задихаються, не справлялися з таким обсягом вуглекислого газу. Перевага у процесі фотосинтезу була втрачена. Це ще один приклад, як людські маніпуляції призводять до несподіваних результатів.

Але ці невеликі позитивні аспекти парникового ефекту не йдуть у жодне порівняння з негативними. Взяти хоча б досвід із сосновим лісом, де обсяг СО 2 був збільшений вдвічі, а до кінця цього століття прогнозується збільшення концентрації СО 2 у чотири рази. Можна уявити, якими катастрофічними можуть бути наслідки для рослин. А це своєю чергою підвищить обсяг СО 2 , оскільки що менше рослин, то більше вписувалося концентрація СО 2 .

Наслідки парникового ефекту

парниковий ефект гази клімат

З підвищенням температури збільшиться випаровування води з океанів, озер, річок тощо. Так як нагріте повітря може містити в собі більший обсяг водяної пари, це створює потужний ефект зворотного зв'язку: чим тепліше стає, тим вище вміст водяної пари в повітрі, а це, у свою чергу, збільшує парниковий ефект.

Людська діяльність мало впливає обсяг водяної пари в атмосфері. Але ми викидаємо інші парникові гази, що робить парниковий ефект все більш інтенсивним. Вчені вважають, що збільшення обсягу викидів СО 2 в основному від спалювання викопного палива пояснює принаймні близько 60% потепління на Землі, що спостерігалося з 1850 року. Концентрація діоксиду вуглецю в атмосфері зростає приблизно на 0,3% на рік і зараз становить приблизно на 30% вище, ніж до індустріальної революції. Якщо це висловити в абсолютних вимірниках, то щороку людство додає приблизно 7 мільярдів тонн. Незважаючи на те, що це невелика частина по відношенню до всієї кількості вуглекислого газу в атмосфері - 750 мільярдів тонн, і ще менша порівняно з кількістю СО 2 , що міститься в Світовому океані - приблизно 35 трильйонів тонн, вона залишається дуже значною. Причина: природні процеси перебувають у рівновазі, в атмосферу надходить такий обсяг СО 2 який звідти вилучається. А людська діяльність лише додає СО2.

Парниковий ефект – це затримка атмосферою Землі теплового випромінювання планети. Парниковий ефект спостерігав будь-який із нас: у теплицях чи парниках температура завжди вища, ніж зовні. Те ж саме спостерігається і в масштабах Земної кулі: сонячна енергія, проходячи через атмосферу, нагріває поверхню Землі, але випромінювана Землею теплова енергії не може зникнути назад у космос, оскільки атмосфера Землі затримує її, діючи на кшталт поліетилену в парнику: вона пропускає від Сонця до Землі та затримує довгі теплові (або інфрачервоні) хвилі, що випромінюються поверхнею Землі. Виникає ефект парника.Парниковий ефект виникає через наявність в атмосфері Землі газів, які мають здатність затримувати довгі хвилі.Вони отримали назву парникових або тепличних газів.

Парникові гази були присутні в атмосфері в невеликих кількостях (близько 0,1%) з її утворення. Цієї кількості було достатньо, щоб підтримувати за рахунок парникового ефекту тепловий баланс Землі на рівні, придатному для життя. Це так званий природний парниковий ефект, якби його середня температура поверхні Землі була на 30°З менше, тобто. не +14 ° С, як зараз, а -17 ° С.

Природний парниковий ефект нічим не загрожує ні Землі, ні людству, оскільки загальна кількість парникових газів підтримувалося одному рівні з допомогою кругообігу природи, більше, ми зобов'язані життям, за умови, що ні порушується баланс.

Але збільшення в атмосфері концентрації парникових газів призводить до посилення парникового ефекту та порушення теплового балансу Землі. Саме це й сталося останні два століття розвитку цивілізації. Вугільні електростанції, автомобільні вихлопи, заводські труби та інші створені людством джерела забруднення викидають в атмосферу близько 22 мільярдів тонн парникових газів на рік.

Роль парникового ефекту

Великий вплив на клімат Землі має стан атмосфери, зокрема, кількість водяної пари та вуглекислого газу, що є в ній. Підвищення концентрації водяної пари викликає збільшення хмарності і, отже, - зменшення кількості сонячного тепла, що надходить поверхню. А зміна концентрації вуглекислого газу 2 в атмосфері є причиною ослаблення або посилення парникового ефекту, при якому вуглекислий газ частково поглинає тепло, що випромінюється Землею в інфрачервоному діапазоні спектра з подальшим його перевипромінюванням у бік земної поверхні. У результаті температура поверхні та нижніх шарів атмосфери підвищується. Отже, явище парникового ефекту істотно впливає пом'якшення клімату Землі. За його відсутності середня температура планети була б на 30-40°С нижчою, ніж насправді, і становила б не +15°С, а -15°С, а то й -25°С. При таких середніх значеннях температури океани дуже швидко покривалися б льодом, перетворювалися на величезні морозильники, а життя на планеті стало б неможливим. На кількість вуглекислого газу впливає багато чинників, серед яких головні – вулканічна діяльність та життєдіяльність земних організмів.

Але найбільший вплив на стан атмосфери, а отже, і на клімат Землі в планетарному масштабі мають зовнішні, астрономічні чинники, такі як зміна потоків сонячної радіації внаслідок мінливості сонячної діяльності та зміни параметрів земної орбіти. Астрономічна теорія коливань клімату була створена ще 20-ті роки ХХ століття. Встановлено, що зміна ексцентриситету орбіти Землі від можливого мінімального 0,0163 до максимального максимального 0,066 може призвести до різниці кількості сонячної енергії, що падає на поверхню Землі в афелії та перигелії, на 25% за рік. Залежно від того, влітку чи взимку (для північної півкулі) Земля проходить свій перигелій, така величина зміни потоку сонячної радіації може призвести до загального потепління чи похолодання планети.

Теорія дала можливість визначити час льодовикових періодів у минулому. З точністю до похибок визначення геологічних дат, століття десятка попередніх зледенінь збіглося зі свідченнями теорії. Вона ж дозволяє відповісти на питання, коли має настати наступне найближче зледеніння: сьогодні ми живемо в міжльодовичну епоху, і найближчі 5000-10000 років воно нам не загрожує.

Що таке парниковий ефект?

Поняття парникового ефекту сформовано 1863г. Тіндалем.

Побутовим прикладом парникового ефекту може бути нагрівання зсередини автомобіля, коли він стоїть на сонці із закритими вікнами. Причина тут у тому, що сонячне світло проникає через вікна та поглинається сидіннями та іншими предметами у салоні. При цьому світлова енергія переходить у теплову, предмети нагріваються та виділяють тепло у вигляді інфрачервоного або теплового випромінювання. На відміну від світла воно не проникає крізь шибки назовні, тобто вловлюється всередині автомобіля. Завдяки цьому підвищується температура. Те саме відбувається і в парниках, звідки і пішла сама назва цього ефекту парниковий ефект (або оранжерейнийефект). У глобальному масштабі вуглекислий газ, що міститься в повітрі, відіграє ту ж роль, що і скло. Світлова енергія проникає крізь атмосферу, поглинається поверхнею землі, перетворюється на її теплову енергію, і виділяється як інфрачервоного випромінювання. Однак вуглекислий газ та інші гази, на відміну інших природних елементів атмосфери, його поглинають. При цьому він нагрівається і своєю чергою нагріває атмосферу в цілому. Значить, чим більше в ній вуглекислого газу, тим більше інфрачервоних променів буде поглинено і тим тепліше воно стане.

Температура та клімат, до якого ми звикли, забезпечуються концентрацією вуглекислого газу в атмосфері на рівні 0,03%. Тепер ми збільшуємо цю концентрацію і намічається тенденція до потепління клімату.
Коли стурбовані вчені ще кілька десятиліть тому попереджали людство про посилення парникового ефекту та загрозу глобального потепління, спершу на них дивилися як на комічних старих людей із старовинної комедії. Але невдовзі стало зовсім не до сміху. Глобальне потепління відбувається дуже швидко. Клімат змінюється на очах: ​​небачена спека в Європі та Північній Америці спричиняє не лише масові інфаркти, а й катастрофічні повені.

На початку 60-х років у Томську мороз у 45 ° був справою звичайною. У 70-ті падіння стовпчика термометра нижче за відмітку 30° морозу вже викликав збентеження в умах сибіряків. Востаннє десятиліття все рідше лякає нас такими холодами. Проте нормою у нас стали найсильніші урагани, які руйнують дахи будинків, ламають дерева, обривають лінії електропередач. Ще 25 років тому у Томській області подібні явища були великою рідкістю! Переконувати когось у тому, що глобальне потепління стало фактом, уже не доводиться достатньо переглянути повідомлення преси, вітчизняної та міжнародної. Жорстокі посухи, жахливі повені, ураганні вітри, небачені досі бурі - тепер ми стали мимовільними свідками цих явищ. В останні роки в Україні стоїть небачена спека, йдуть тропічні зливи, які призводять до нищівних повеней.

Діяльність людства на початку XXI століття призводить до стрімкого підвищення концентрації забруднюючих речовин в атмосфері, що викликає загрозу руйнування її озонового шару та різкої зміни клімату, зокрема глобального потепління. Для зниження загрози глобальної екологічної кризи необхідно значно скоротити викид в атмосферу шкідливих газів. Відповідальність за зниження таких викидів має бути розділена між усіма членами світового співтовариства, які суттєво відрізняються за багатьма параметрами: рівнем промислового розвитку, доходом, соціальною структурою та політичною орієнтацією. Через ці відмінності неминуче виникає питання, якою мірою національний уряд має контролювати викиди в атмосферу. Дискусійність цієї проблеми посилюється ще й тим фактом, що до теперішнього часу не досягнуто згоди щодо впливу на навколишнє середовище зростаючого парникового ефекту. Однак зростає розуміння того, що з урахуванням загрози глобального потепління з усіма руйнівними наслідками, що з цього випливають, обмеження шкідливих викидів в атмосферу стає завданням першорядної важливості.

Перед реальною загрозою зникнення опиняються прибережні райони Азовського та Чорного морів. Катастрофічні повені, з якими ми вже маємо справу, теж відбуватимуться набагато частіше. Наприклад, дніпровські греблі, зокрема Київська, будувалися з урахуванням найнищівніших повеней, що колись траплялися на Дніпрі.

Швидке зростання промислових та інших забруднюючих атмосферу викидів призвело до драматичного збільшення парникового ефекту та концентрації газів, що руйнують озоновий шар. Наприклад, з початку промислової революції концентрація в атмосфері вуглекислого газу СО 2 зросла на 26%, причому більше половини приросту посідає період початку 1960-х років. Концентрація різних газоподібних хлоридів, що насамперед руйнують озоновий шар хлорфторвуглеводнів (ХФУ), лише за 16 років (з 1975 по 1990 роки) збільшилася на 114%. Рівень концентрації ще одного газу, що бере участь у створенні парникового ефекту, метану CH 4 , зріс на 143% початку промислової революції, зокрема близько 30% цього зростання посідає період початку 1970-х років. До тих пір, поки не буде вжито невідкладних заходів на міжнародному рівні, швидке зростання населення та збільшення його доходів супроводжуватиметься прискоренням концентрації цих хімічних речовин.

З того моменту, коли почалося ретельне документальне фіксування даних про погодні умови, 1980-ті роки стали найтеплішим десятиліттям. Сім із зафіксованих найбільш спекотних років припадали на 1980, 1981, 1983, 1987, 1988, 1989 і 1990 роки, причому найспекотнішим за всю історію спостереження був 1990 рік. Однак до цього часу вчені не можуть сказати напевно, чи є подібне потепління клімату тенденцією під впливом парникового ефекту або це всього лише природні коливання. Адже клімат відчував і раніше подібні зміни та коливання. Протягом останнього мільйона років відбулося вісім так званих льодовикових періодів, коли гігантський крижаний килим досяг у Європі широт Києва, а в Америці – Нью-Йорка. Останній льодовиковий період завершився близько 18 тисяч років тому, і тоді середня температура була на 5° нижче, ніж зараз. Відповідно і рівень світового океану був на 120м нижчим від нинішнього.

Під час останнього льодовикового періоду вміст СО 2 в атмосфері падало до 0,200, тоді як для останніх двох періодів потепління воно становило 0,280. Таким воно й було на початку ХІХ століття. Потім воно поступово почало збільшуватися і досягло нинішнього значення, що становить приблизно 0,347. З цього випливає, що за 200 років, що минули з початку Промислової революції, природний контроль за вмістом вуглекислого газу в атмосфері за допомогою замкнутого циклу між атмосферою, океаном, рослинністю та процесами органічного та неорганічного розпаду було грубо порушено.

Досі незрозуміло, чи вказані параметри потепління клімату є дійсно статично значущими. Так, наприклад, деякі дослідники відзначають, що дані, що характеризують потепління клімату, суттєво нижчі за показники, розраховані за допомогою комп'ютерних прогнозів на основі даних про рівень викидів у попередні роки. Вчені знають, що деякі види забруднювачів насправді можуть уповільнювати процес потепління шляхом відбиття у космічний простір ультрафіолетових променів. Так що питання про те, чи відбувається послідовна зміна клімату або ці зміни носять тимчасовий характер, що маскує довготривалу дію зростаючого парникового ефекту та руйнування озонового шару, є дискусійним. Хоча на статистичному рівні мало доказів того, що потепління клімату є стійкою тенденцією, проте оцінка потенційних катастрофічних наслідків потепління клімату викликала загальні заклики до вжиття запобіжних заходів.

Ще одним важливим виявом глобального потепління є потепління світового океану. У 1989 році А. Стронг з Національного управління з досліджень атмосфери та океану доповів: «Вимірювання температури океанічної поверхні, вироблені з супутників у період з 1982 по 1988 роки показують, що світовий океан поступово, але помітно нагрівається приблизно на 0,1 ° С рік». Це надзвичайно важливо, оскільки через свою колосальну теплоємність океани майже не реагують на випадкові кліматичні зміни. Виявлена ​​тенденція до їхнього потепління доводить серйозність проблеми.

Виникнення парникового ефекту:

Очевидна причина виникнення парникового ефекту - використання традиційних енергоносіїв промисловістю та автомобілістами. До менш очевидних причин можна віднести зведення лісів, переробку відходів та видобуток вугілля. Значно сприяють збільшенню парникового ефекту хлорфторвуглеводні (ХФУ), вуглекислий газ 2, метан СН 4, оксиди сірки та азоту.

Однак найбільшу роль у цьому процесі відіграє все ж таки вуглекислий газ, оскільки у нього відносно довгий життєвий цикл в атмосфері і в усіх країнах його обсяги невпинно зростають. Джерела СО 2 можуть бути поділені на дві основні категорії: промислове виробництво та інші, що становлять відповідно 77% та 23% загального обсягу його викиду в атмосферу. На всю групу країн (приблизно 3/4 світової чисельності населення) припадає менше 1/3 загального обсягу промислових викидів СО 2 . Якщо виключити їх цієї групи країн Китай, цей показник знизиться приблизно до 1/5. Оскільки в більш багатих країнах рівень доходів, а відповідно і споживання вищий, то й обсяг шкідливих викидів в атмосферу на душу населення значно вищий. Наприклад, рівень викидів на душу населення США більш ніж у 2 рази перевищує середньоєвропейський, у 19 разів середньоафриканський та у 25 разів відповідний показник для Індії. Однак останнім часом у розвинених країнах (зокрема, у США) намічається тенденція поступового згортання шкідливого для навколишнього середовища та населення виробництва та перенесення його до менш розвинених країн. Таким чином, уряд США дбає про збереження сприятливої ​​екологічної обстановки у своїй країні, зберігаючи при цьому свій економічний добробут.

Хоча частка країн третього світу у промислових викидах СО 2 відносно невелика, на них припадає практично весь обсяг інших викидів в атмосферу. Основною причиною цього є застосування техніки випалювання лісів для залучення до сільськогосподарського обігу нових земель. Показник обсягу викидів в атмосферу за цією статтею розраховується так: передбачається, що весь обсяг СО 2 , що міститься в рослинах, при спалюванні потрапляє в атмосферу. Підраховано, що на вогневе зведення лісів припадає 25% від усіх викидів в атмосферу. Напевно, ще більше значення має той факт, що у процесі зведення лісів знищується джерело атмосферного кисню. Вологі тропічні ліси є важливим механізмом самовідновлення екосистеми, оскільки дерева поглинають вуглекислий газ і виділяють у процесі фотосинтезу кисень. Знищення тропічних лісів зменшує здатність довкілля поглинати вуглекислий газ. Таким чином, саме особливості процесу обробки землі в країнах, що розвиваються, визначають настільки значний внесок останніх у підвищення парникового ефекту.

У природній біосфері вміст вуглекислого газу повітря підтримувалося одному рівні, оскільки його надходження дорівнювало видаленню. Цей процес обумовлювався кругообігом вуглецю, в ході якого кількість вуглекислого газу, що витягується з атмосфери фотосинтезуючими рослинами, компенсується за рахунок дихання та горіння. В даний час люди активно порушують цю рівновагу, зводячи ліси та використовуючи викопне паливо. Спалювання кожного його фунта (вугілля, нафтопродуктів і природного газу) призводить до утворення приблизно трьох фунтів, або 2м 3 вуглекислого газу (вага потроюється, оскільки кожен атом вуглецю палива в процесі горіння і перетворення в вуглекислий газ приєднує два атоми кисню). Хімічна формула горіння вуглецю виглядає так:

З + Про 2 → СО 2

Щороку спалюється близько 2 млрд. т викопного палива, отже, в атмосферу потрапляє майже 5,5 млрд. т вуглекислого газу. Ще приблизно 1,7 млрд. т його надходить туди ж рахунок відомості і випалювання тропічних лісів і окислення органічного речовини грунту (гумуса). У зв'язку з цим люди намагаються якнайбільше скоротити викиди шкідливих газів в атмосферу, намагаються знайти нові шляхи реалізації своїх традиційних потреб. Цікавим прикладом цього може бути розробка нових, екологічно нешкідливих кондиціонерів. Кондиціонери відіграють чималу роль у виникненні «парникового ефекту». Їхнє використання призводить до збільшення автомобільних викидів. До цього необхідно додати незначну, але неминучу втрату охолоджувальної речовини, яка випаровується під високим тиском, наприклад, через ущільнювачі в місці з'єднання шлангів. Ця охолоджувальна речовина має такий самий вплив на клімат, як і інші сприяють виникненню парникового ефекту гази. Тому дослідники зайнялися пошуком екологічно чистої охолоджувальної речовини. Вуглеводні, що володіють хорошими охолодними якостями, не можна використовувати через високу займистість. Тому вибір вчених упав на двоокис вуглецю. СО 2 є природною складовою повітря. Необхідний для кондиціонера СО 2 постає як побічний продукт багатьох промислових виробництв. Крім того, для природного СО 2 не доведеться створювати цілу інфраструктуру з обслуговування та переробки. СО 2 не вимагає великих витрат і його можна знайти у всьому світі.

Двоокис вуглецю використовували як охолоджувальну речовину вже в минулому столітті при лові риби. У 30-х роках на зміну СО 2 прийшли синтетичні та шкідливі для довкілля речовини. Вони уможливили використання під високим тиском простішої техніки. Вчені розробляють компоненти нової охолоджувальної системи з використанням СО 2 . У цю систему входять компресор, охолоджувач газу, розширювач, випарник, колектор та внутрішній теплообмінник. Необхідний для СО 2 високий тиск з урахуванням досконаліших, ніж раніше, матеріалів не становить великої небезпеки. Незважаючи на їх підвищену стійкість до тиску, нові компоненти за своїми габаритами та вагою можна порівняти зі звичайними установками. Випробування нового автомобільного кондиціонера показують, що використання двоокису вуглецю як охолоджувальна речовина дозволяє на третину знизити викид парникових газів.

Постійне збільшення кількості органічного палива, що спалюється (вугілля, нафти, газу, торфу та ін.) призводить до підвищення концентрації СО 2 в атмосферному повітрі (на початку ХХ століття - 0,029%, сьогодні - 0,034%). Прогнози показують, що до середини XXI століття вміст 2 подвоїться, що призведе до різкого посилення парникового ефекту, і температура на планеті підвищиться. Виникнуть ще дві небезпечні проблеми: швидке танення льодовиків в Арктиці та Антарктиці, «вічної» мерзлоти тундри та підняття рівня Світового океану. Такі зміни супроводжуватимуться зміною клімату, які навіть важко передбачити. Отже проблема полягає не просто в парниковому ефекті, а в його штучному зростанні, породженому людською діяльністю, зміні оптимального вмісту парникових газів в атмосфері. Промислова діяльність людини призводить до помітного їх збільшення та появи загрозливої ​​диспропорції. Якщо людство не зможе вжити ефективних заходів щодо обмеження викидів парникових газів та збереження лісів, температура, згідно з даними ООН, через 30 років зросте ще на 3°. Одним із вирішень проблеми є екологічно чисті джерела енергії, які б не додавали вуглекислий газ і великої кількості тепла в атмосферу. Наприклад, вже зараз успішно використовують невеликі геліоустановки, які споживають сонячне тепло замість палива.

У 21 столітті глобальний парниковий ефект є однією з найактуальніших екологічних проблем, що стоять сьогодні перед нашою планетою. Суть парникового ефекту у тому, що сонячне тепло затримується біля поверхні планети у вигляді оранжерейних газів. Виникнення парникового ефекту обумовлено попаданням у повітря промислових газів.

Парниковий ефект полягає у підвищенні температури нижніх шарів атмосфери Землі порівняно з ефективною температурою, а саме температурою теплового випромінювання планети, що реєструється з космосу. Перші згадки про це явище з'явилися ще 1827 року. Тоді Жозеф Фур'є висловив припущення, що оптичні характеристики атмосфери Землі аналогічні характеристикам скла, рівень прозорості якого в інфрачервоному діапазоні нижчий, ніж в оптичному. При поглинанні видимого світла температура поверхні підвищується і випромінює теплове (інфрачервоне) випромінювання, і так як для теплового випромінювання атмосфера не так прозора, то тепло збирається біля поверхні планети.
Той факт, що атмосфера здатна не пропускати теплове випромінювання, викликане присутністю в ній парникових газів. Головні парникові гази - це водяна пара, вуглекислий газ, метан та озон. Протягом останніх десятиліть концентрація парникових газів у атмосфері сильно збільшилася. Головною причиною вчені вважають людську діяльність.
Внаслідок регулярного зростання середньорічних температур наприкінці вісімдесятих років минулого століття виникло побоювання, що глобальне потепління, спричинене людською діяльністю, вже відбувається.

Вплив парникового ефекту

До позитивних наслідків парникового ефекту можна віднести додаткове «підігрів» поверхні нашої планети, внаслідок якого з'явилося життя на цій планеті. Якби не було цього явища, то середньорічне значення температури повітря біля земної поверхні не перевищувало б 18С.
Парниковий ефект виник унаслідок величезної кількості водяної пари та вуглекислого газу, які потрапляють в атмосферу планети протягом сотень мільйонів років у результаті вкрай високої вулканічної активності. Висока концентрація вуглекислого газу, яка в тисячі разів перевищує сьогоднішню, була причиною надпарникового ефекту. Таке явище наближало температуру води у Світовому океані до точки кипіння. Однак за деякий час на планеті з'явилася зелена рослинність, яка активно поглинала вуглекислий газ із земної атмосфери. Тому парниковий ефект почав знижуватися. Згодом встановилася певна рівновага, що дозволяє середньорічній температурі триматися на позначці +15С.
Однак індустріальна діяльність людини призвела до того, що в атмосферу почало знову потрапляти велика кількість діоксиду вуглецю та інших парникових газів. Вчені проаналізували дані з 1906 по 2005 рік і дійшов висновку, що середньорічна температура збільшилася на 0,74 градуси, і найближчими роками досягатиме приблизно 0,2 градуса за десятиліття.
Результати парникового ефекту:

  • підвищення температури
  • зміна частоти та обсягів опадів
  • танення льодовиків
  • підвищення рівня моря
  • загроза біологічному розмаїттю
  • загибель посівів
  • пересихання джерел прісної води
  • підвищення випаровування води в океанах
  • розкладання сполук води та метану, розташовані біля полюсів
  • уповільнення течій, наприклад, Гольфстріму, внаслідок чого різко похолодає в Арктиці
  • зменшення розмірів тропічних лісів
  • розширення сфери проживання тропічних мікроорганізмів.

Наслідки парникового ефекту

Чим же такий небезпечний парниковий ефект? Головна небезпека парникового ефекту полягає в змінах клімату, що викликаються ним. Вчені вважають, що посилення парникового ефекту стане причиною збільшення ризиків для здоров'я всього людства, насамперед представників малозабезпечених верств населення. Зменшення випуску продуктів харчування, яке стане наслідком загибелі посівів та знищення пасовищ посухою або навпаки затопленнями, неминуче призведе до нестачі продуктів. Крім цього, підвищена температура повітря викликає загострення серцевих та судинних захворювань, а також органів дихання.
Також зростання температури повітря може стати причиною розширення ареалу проживання видів тварин, які є переносниками небезпечних хвороб. Через це, наприклад, енцефалітні кліщі і малярійні комарі можуть переселитися в місця, де у людей відсутній імунітет до захворювань, що переносяться.

Що допоможе врятувати планету?

Вчені впевнені, що боротьба з посиленням парникового ефекту має передбачати такі заходи:

  • зменшення використання викопних джерел енергії, таких як вугілля, нафта та газ
  • більш ефективне використання енергетичних ресурсів
  • поширення енергозберігаючих технологій
  • використання альтернативних джерел енергетики, а саме поновлюваних
  • використання холодоагентів та спінювачів, які містять низький (нульовий) потенціал глобального потепління
  • лісовідновлювальні роботи, спрямовані на природне поглинання вуглекислого газу з атмосфери
  • відмова від машин з бензиновим чи дизельним мотором на користь електрокарів.

У той же час, навіть повномасштабне впровадження перелічених заходів навряд чи повною мірою компенсує шкоду, яка завдається природі внаслідок антропогенної дії. З цієї причини можна говорити лише про мінімізацію наслідків.
Перша міжнародна конференція, на якій обговорювалася ця загроза, відбулася в середині 70-х років у Торонто. Тоді, експерти дійшли висновку, що парниковий ефект на Землі знаходиться за значимістю на другому місці після ядерної загрози.
Не тільки справжній чоловік зобов'язаний посадити дерево – це має зробити кожна людина! Найголовнішим у вирішенні цієї проблеми є не заплющувати на неї очі. Можливо, сьогодні людям не помітна шкода від парникового ефекту, проте наші діти та онуки його точно відчують на собі. Необхідно зменшувати обсяги спалювання вугілля та нафти, берегти природну рослинність планети. Все це потрібно для того, щоб планети Земля існувала і після нас.

Напевно, багато хто помітив, що зими останнім часом стали не такими холодними та морозними, як у минулі часи. І частенько і на Новий рік, і на Різдво (як католицьке, так і православне) замість справи снігу мрячить. Виною всьому може бути таке кліматичне явище, як парниковий ефект в атмосфері Землі, що є підвищенням температури поверхні нашої планети внаслідок нагрівання нижніх шарів атмосфери через скупчення парникових газів. Як наслідок цього відбувається поступове глобальне потепління. Проблема ця не така нова, але останнім часом з розвитком технології з'явилося безліч нових джерел, що підживлюють глобальний парниковий ефект.

Причини парникового ефекту

Виникнення парникового ефекту відбувається з наступних причин:

  • Застосування гарячих корисних копалин, таких як вугілля, нафта, природний газ у промисловості, при їх спалюванні в атмосферу, потрапляє велика кількість вуглекислого газу та інших шкідливих хімічних речовин.
  • Транспорт - велика кількість як легкових, так і вантажних, що виділяють вихлопні гази, також сприяють парниковому ефекту. Щоправда, поява електромобілів і поступовий перехід на них може вплинути на екологію.
  • Вирубування лісів, адже відомо, що дерева поглинають вуглекислий газ, і з кожним знищеним деревом, кількість цього самого вуглекислого газу тільки зростає (зокрема, прямо зараз наші лісисті Карпати стають уже не такими лісистими, як це не сумно).
  • Лісові пожежі - тут такий самий механізм, як і при вирубуванні лісів.
  • Агрохімія та деякі добрива також є причиною парникового ефекту, оскільки в результаті випаровування цих добрив в атмосферу потрапляє азот, який є одним із парникових газів.
  • Розкладання та горіння сміття також сприяє появі парникових газів, що збільшують парниковий ефект.
  • Збільшення населення на планеті Земля також є непрямою причиною, пов'язаною з іншими причинами – більше людей, отже, більше від них буде сміття, більше працюватиме промисловість, щоб задовольнити всі наші не маленькі потреби тощо.

Вплив парникового ефекту на клімат

Мабуть, головна шкода парникового ефекту це незворотні кліматичні зміни, і як наслідок негативні впливи від них: випаровування морів в одних частинах Землі (наприклад, зникнення Аральського моря) і навпаки затоплення в інших.

Від чого може відбуватися затоплення, і як тут пов'язаний парниковий ефект? Справа в тому, що внаслідок підвищення температури в атмосфері тануть льодовики в Антарктиці та Арктиці, тим самим збільшуючи рівень світового океану. Все це веде до поступового його наступу на сушу і можливого зникнення в майбутньому цілого ряду островів в Океанії.

Території, які мало зволожуються атмосферними опадами, внаслідок парникового ефекту стають дуже посушливими та практично непридатними для життя. Загибель урожаю породжує голод та продовольчу кризу, зараз ми спостерігаємо цю проблему у низці африканських країн, де від посухи походить справжня гуманітарна катастрофа.

Вплив парникового ефекту на здоров'я людей

Крім негативного впливу на клімат, парниковий ефект може вплинути і на наше з вами здоров'я. Так влітку з його причини все частіше трапляється аномальна спека, яка з року в рік збільшує кількість людей із захворюваннями серцево-судинної системи. Знов-таки внаслідок спеки у людей підвищується або навпаки знижується тиск, частіше трапляються серцеві напади та напади епілепсії, непритомність та теплові удари, і все це результати парникового ефекту.

Користь парникового ефекту

А чи є від парникового ефекту хоч якась користь? Низка вчених вважає, що таке явище як парниковий ефект існувало завжди з моменту зародження Землі, і користь його як «додаткового підігріву» планети незаперечна, адже внаслідок одного з таких підігрівів колись і виникло саме життя. Але знову ж таки тут можна згадати мудру фразу Парацельса, що різниця між ліками та отрутою лише у його кількості. Тобто парниковий ефект корисний лише в невеликій кількості, коли гази приводять до парникового ефекту, їх концентрація в атмосфері не велика. Коли ж вона стає значною, зі свого роду ліки це кліматичне явище перетворюється на справжнісіньку небезпечну отруту.

Як мінімізувати негативні наслідки парникового ефекту

Щоб перемогти проблему, слід усунути її причини. У випадку парникового ефекту потрібно також усунути джерела, що викликають глобальне потепління. На наш погляд, в першу чергу необхідно припинити вирубку лісів, а навпаки активніше садити нові дерева, чагарники, влаштовувати сади.

Відмова від бензинових автомобілів, поступовий перехід на електромобілі або навіть на велосипеди (і для здоров'я корисно, і для екології) - також є маленьким кроком у боротьбі з парниковим ефектом. І якщо безліч свідомих людей зробить цей крок, це буде значним прогресом для поліпшення екології планети Земля – нашого спільного будинку.

Також вчені ведуть розробку нового альтернативного палива, яке буде безпечним для екології, але коли воно з'явиться і стане повсюдним поки що невідомо.

І насамкінець можна процитувати мудрого індіанського вождя Білу хмару з племені айоко: «Тільки після того, як останнє дерево буде зрубане, лише після того, коли остання риба буде спіймана і остання річка буде отруєна, тільки тоді ви зрозумієте, що гроші не можна їсти».

Парниковий ефект, відео

І на завершення тематичний документальний фільм про парниковий ефект.



Останні матеріали розділу:

Священний Коран арабською мовою – рятівник душі і тіла людини Коран всі сури арабською
Священний Коран арабською мовою – рятівник душі і тіла людини Коран всі сури арабською

Все, що є у Всесвіті і все, що в ньому відбувається, пов'язане з Кораном і отримує своє відображення. Людство не мислимо без Корану, і...

Жіночий Султанат – Султанші мимоволі на екрані та у звичайному житті
Жіночий Султанат – Султанші мимоволі на екрані та у звичайному житті

У статті ми докладно охарактеризуємо Жіночий султанат Ми розповімо про його представниць та їх правління, про оцінки цього періоду в...

Правителі Османської імперії
Правителі Османської імперії

З моменту створення Османської імперії державою безперервно правили Османських нащадків по чоловічій лінії. Але незважаючи на плідність династії, були...